Іноземним інвестиціям усюди в нас дорога: і митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду з іноземними інвестиціями, здійснюється в першочерговому порядку, і більше того товари, що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями звільняються від сплати ввізного мита.
Тим не менше, беручи до уваги положення Закону України «Про режим іноземного інвестування» підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. Під категорію «підприємство з іноземними інвестиціями» з урахуванням положень українського законодавства потрапили підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, створені відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків (ст. 1 ЗУ «Про режим іноземного інвестування», ст. 63 ГК України).
Крім того, згідно з приписами ст.1 ЗУ «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів господарювання, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» на території України до суб'єктів господарювання або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі - підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Інвестиціями виступають всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, - починаючи від коштів, рухомого, нерухомого майна, закінчуючи майновими правами, технічними, технологічними знаннями в формі технічної документації, виробничого досвіду.
До травня цього року для звільнення від сплати ввізного мита іноземна інвестиція повинна була бути зареєстрованою відповідно до положень Постанови КМУ від 06.03.2013 року за № 139 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій та її анулювання» місцевими державними адміністраціями, але при цьому треба було пройти виснажливі процедури збору всіляких довідок, інформаційних повідомлень у фіскальних органах.
З прийняттям 31 травня 2016 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій» необхідність реєструвати іноземну інвестицію для звільнення від сплати ввізного мита відпала. Правда, даний закон набрав чинності лише 25 червня цього року.
Зазвичай, в якості інвестицій в Україну потрапляли транспортні засоби, які вносилися в статутний капітал підприємства з іноземними інвестиціями, проте згодом даний транспортний засіб, будучи взятим на облік цього підприємства, передавався в користування іншому суб’єкту господарювання, у зв’язку з чим податківці нараховували грошові зобов’язання.
Так, відповідно до Постанови ВСУ від 18.09.2014 року у справі за № 21-317а14 судом вимоги щодо сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, що був попередньо ввезений в Україну без сплати відповідних податків та зборів як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі такого автомобіля у володіння або (та) у користування.
Така позиція ґрунтується на тому, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» від 07.12.2000 року автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.
Крім того, було визнано пріоритетність положень ЗУ «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів господарювання, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17.02.2000 року над положеннями ЗУ «Про режим іноземного інвестування» в частині застосування пільг в оплаті мит та платежів при внесенні інвестицій в статутний капітал підприємства з іноземними інвестиціями.
Положеннями ст. 3 ЗУ «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів господарювання, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» від 17.02.2000 року було виведено питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України з-під регулювання спеціального законодавства України про іноземні інвестиції, державних гарантій захисту іноземних інвестицій. Такий підхід, був розтлумачений Конституційним Судом України в Рішенні від 29.01.2002 року у справі за № 1-17/2002. Крім того, судом конституційної юрисдикції було зазначено, що положення частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Позиція Верховного Суду України не змінилася і в цьому році (Постанова ВСУ від 12.04.2016 року в справі за № 21-240а16). У даній справі окрім правильності застосування положень про звільнення від сплати ввізного мита, предметом розгляду було ще й застосування положень п. 123.2 ст. 123 ПК України щодо відповідальності у вигляді стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, може бути застосована лише за наявності законодавчо визначених призначення та/або умов чи цілей використання сум коштів, що не сплачені до бюджету, і за умови доведення використання таких сум не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям, визначеним законом. На думку фіскальних органів, звільнення від сплати ввізного мита при іноземному інвестуванню транспортного засобу є наданням податкової пільги, а тому при відчуженні транспортного засобу або передачі його в оренду, користування іншим особам, мають бути застосовані штрафні санкції, визначені п. 123.2 ст. 123 ПК України.
Проте Верховний Суд України прийшов до висновку, що положення ЗУ «Про режим іноземного інвестування», відповідно до яких було ввезено транспортний засіб, не передбачають та не визначають призначення та/або умов чи цілей використання сум коштів, що не сплачувались до бюджету внаслідок застосування встановленої нею пільги, а тому застосування відповідальності, встановленої пунктом 123.2 статті 123 ПК відповідальності є безпідставним.
Отже, законодавством чітко визначено, що відчуження, а також передача в користування, оренду транспортного засобу в межах трьох років з моменту розмитнення та постановки на баланс призводить до необхідності сплати митних платежів та податків, проте чіткості та однозначності в можливості передачі в оренду, користування інвестиції, відмінної від транспортного засобу, іншій особі в межах трьох років є відкритим.
юрист / lawyer
067 86 244 17
#трудові_спори, #податковий_адвокат, #оскарження_звільнення, #господарські_спори, #стягнення_заборгованості, #стягнення_інфляційних, #житловиселення, #АБвласоваВектор, #сімейніспори, #АдвокатськебюроВектор, #familylaw, #аліменти, #податковий_адвокат, #АБвласоваВектор, #фіктивне_підприємство, #фіктивність, #порушення_постачальником_податкового_законодавства,
1 коментар:
Лист ДФС України від 08.09.2015 №19204/6/99-95-42-01-16-01Розділ: Консультації Для Юридичних Осіб
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування митними платежами майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, і повідомляє таке.
Відповідно до ст. 18 розділу IV Закону України від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон № 93) оподаткування митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов’язаною з провадженням підприємницької діяльності), здійснюється у порядку, встановленому Митним кодексом України (далі – МКУ).
Частиною 2 ст. 287 МКУ визначено, що товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов’язаною
з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону № 93 з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита.
Інші податки сплачуються відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та МКУ.
Окремо зазначаємо таке.
Частиною 2 ст. 287 МКУ встановлено, що при відчуженні майна, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями, раніше трьох років з часу зарахування його на баланс, ввізне мито сплачується на загальних підставах.
Згідно із п.п. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПКУ для цілей оподаткування під відчуженням майна розуміють, зокрема, будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків.
При цьому при списанні майна, як і при відчуженні, відбувається зняття майна з балансу підприємства та втрата платником податків права власності на таке майно.
Разом з тим, п. 190.1 ст. 190 ПКУ встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Тобто у разі митного оформлення майна сума ввізного мита до бази оподаткування податком на додану вартість не включається.
Таким чином, у разі відчуження майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс, виникає обов’язок зі сплати ввізного мита, пені та податку на додану вартість у сумі збільшеного податкового зобов’язання за цим податком.
Голова Р.М. Насіров
Дописати коментар