---/---
[ Податковий адвокат | Спори з податковою | Податкова консультація | Розблокувати податкову накладну | Виведення з ризикових | Не приймають таблиці даних платника податків ]
Важко собі уявити в умовах конкуренції, коли б підприємці не рекламували свою діяльність, продукцію, послуги. Ефективна та дієва реклама прямий шлях до отримання прибутку. Безумовно, що фіскали в кожній господарській операції бізнесмена вбачають порушення та спробу ухилитися від сплати податків.
Витрати на рекламу займають, незважаючи на постійні кризові явища в Україні, центральне місце в структурі видатків підприємства.
Усе вирішує бухгалтерській облік
Відповідно до п. 44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об′єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Беручи до уваги п. 134.1. ст. 134 ПК України об’єкт оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України.
Згідно з п. 7 Наказу Міністерства фінансів України за № 318 від 31.12.1999 року «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» «Витрати» (далі – «П (С)БУ 16) витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов′язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно з абз. 5 п. 19. витрати на збут включають такі витрати, пов′язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
У судовій практиці при розгляді податкових спорів усе, в тому числі і щодо товарності рекламних операцій, крутиться навколо визнання того чи іншого документа первинним, зв’язку «спірних» операцій з господарською діяльністю платника податків та впливу таких операцій з рухом активів підприємства, а також відсутності необхідних трудових та матеріальних ресурсів.
Первинний документ, який ти?
Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні «первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.
На прямі питання платників податків до податкової щодо того, які документи слід розуміти первинним в операціях з рекламування та маркетингу, традиційну фіскали обмежуються посиланнями на положення ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (Лист ДФС від 05.02.2016 № 2466/6/99-99-19-02-02-15, Лист ГУ ДФС у м. Києві від 05.11.2015 № 16841/10/26-15-15-03-11): перелік обов′язкових реквізитів у первинних документах визначено ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, підприємство враховує витрати на збут, пов`язані з реалізацією товарів (у т.ч. витрати на дослідження ринку (маркетинг)), при визначенні фінансового результату до оподаткування, у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Натомість, як відомо, з 3 січня 2017 року набули чинності деякі законодавчі зміни, які стосуються визначення первинного документу, судова практика зможе оцінити первинність тих документів, які складатимуться з січня цього року.
Однак, відтепер, первинний документ – документ, що свідчить про господарську операцію, а фразу «та підтверджує її здійснення» була видалена, натомість коригувань та змін Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (далі – «Наказ Мінфіну № 88») не зазнав: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов′язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Вимога щодо складання первинного документу відразу після здійснення господарської операції була виключена з 3 січня 2017 року, такої вимоги немає та не було передбачено положеннями Наказу Мінфіну № 88.
Будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що призводять до змін в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (Ухвала ВАСУ від 18.05.2017 року в справі за № К/800/25002/16).
Внутрішні локальні документи, як-то, накази, службові записки, бізнес-плани щодо необхідності проведення рекламних акцій, маркетингових досліджень, а також звітів про результати таких акцій стануть додатковим аргументами в доведенні товарності рекламних послуг.
Немає коментарів:
Дописати коментар