---/---
[ Податковий адвокат | Спори з податковою | Податкова консультація | Розблокувати податкову накладну | Виведення з ризикових | Не приймають таблиці даних платника податків ]
- Підприємство знаходиться за місцем проживання директора. Чи подавати 20-ОПП?
- 20-ОПП: подавати чи не подавати? Які штрафи, відповідальність, наслідки?
- 20-ОПП - підступна та небезпечна форма повідомлення для підприємця.
***
Добросовісність платника податків викликає підвищену увагу з боку контролюючих органів, адже такі компанії в умовах постійних законодавчих змін намагаються вести бізнес чесно та з максимальним додержанням норм мінливого українського законодавства, а тому помилок не робить лише той, хто нічого не робить.
Усілякі довідки, форми, заяви, повідомлення, що подаються до фіскальної служби є полем для потенційних зловживань з боку державних органів контролю, надаючи їм можливість застосувати різноманітні штрафні санкції, створюючи цікаві «штрафні» коктейлі.
Останнім часом податківці почали надсилати досить цікави листи платникам податків. Під прицілом підприємства, у яких є склади (об’єкти нерухомості) поза межами їхнього основного місця обліку. Суть таких листів зводиться до того, що платнику податків рекомендується привести свою діяльність відповідно до вимог податкового законодавства шляхом створення відокремленого підрозділу поза межами основного місця обліку компанії зі сплатою відповідних податків до місцевого бюджету.
Так, за загальним правилом, податковий агент (роботодавець) зобов’язаний сплачувати податок на доходи фізичних осіб (далі – «ПДФО») та відповідно - військовий збір (далі – «ВЗ») за місцезнаходженням свого відокремленого підрозділу безпосередньо або якщо відокремлений підрозділ має відповідні повноваження, надані центральним офісом, то податки такий відокремлений підрозділ сплачує в місцевий бюджет самостійно (пп. 168.4.2. п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України (далі – «ПКУ»).
Виходить, що існування власне самого відокремленого підрозділу компанії породжує два обов’язки: (1) повідомити про такий відокремлений підрозділ, (2) сплатити ПДФО та ВЗ за місцем розташування такого підрозділу (абз. 2 пп. 168.4.2. п. 168.4 ст. 168 ПКУ).
Проте в такому випадку компанія, не маючи філій (відокремлених підрозділів), внесених до ЄДР, в силу положень п. 63.3 ст. 63 ПКУ, все одно повинна стати на облік за не основним місцем обліку, зважаючи на наявність рухомого, нерухомого майна, об’єктів оподаткування та об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які нею здійснюється діяльність. Таких об’єктів відповідно до класифікації податкової, розміщеної на її офіційному сайті близько 450 типів, серед яких є і «ставок», і «стіл», і «потяг» і ще багато іншого, не менш оригінального.
Беручи до уваги визначення, наведене в пп. 63.3. ст. 63 ПКУ об′єктами оподаткування і об′єктами, пов′язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв′язку з якими у платника податків виникають обов′язки щодо сплати податків та зборів. Такі об′єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ. Платник податків зобов′язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об′єкти оподаткування і об′єкти, пов′язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
За реєстрацію платника податків (юридичної особи) не за основним місцем обліку «відповідають» дві основні заяви (повідомлення) 17-ОПП та 20-ОПП.
Так, відповідно до п. 7.2. Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – «Порядок обліку платників податків і зборів») заява про взяття на обліку за неосновним місцем обліку за формою 17-ОПП, платник податків зобов’язаний подати впродовж 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об′єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов′язані з оподаткуванням.
Натомість, згідно з п. 8.4. Порядку обліку платників податків і зборів компанія повинна подати повідомлення за формою № 20-ОПП про об’єкт оподаткування або об′єкти, пов′язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність упродовж 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку платника.
Податківці накладають штрафні санкції в порядку застосування положень ст. 117 ПКУ (170 грн. для самозайнятих осіб та 510 для юридичних осіб) як і за неподання заяви за формою № 17-ОПП (Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі за № 360/1233/19), так і за повідомлення за формою № 20-ОПП (Постанова Київського апеляційного суду від 17.07.2018 у справі за № 826/14197/17).
Досить цікавим є підхід судів щодо можливості застосування штрафу, визначеного ст. 117 ПКУ, у випадку, якщо платник податків не подав заяву чи повідомлення щодо декількох об’єктів оподаткування. Іноді судді підтримують позицію податківців, зазначаючи, що за кожне неподання заяви (повідомлення) має бути застосовуватися окремий штраф (Постанова Київського апеляційного суду від 17.07.2018 у справі за № 826/14197/17), в інших - навпаки, стають на боці платників податків, адже, у таких справах, на думку суду, незважаючи на кількість об′єктів рухомого чи нерухомого майна, можна оштрафувати лише один раз (Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі за № 140/1699/19).
Отже, завдяки своїй універсальності, з огляду на «об′єкти оподаткування і об′єкти, пов′язані з оподаткуванням», краще подати 20-ОПП та спати спокійно.
Іншим ключовим питанням є відповідальність платника податків у випадку сплати ПДФО та ВЗ за основним місцем обліку, якщо не створено відокремленого підрозділу, проте було подано повідомлення про взяття на облік за неосновним місцем.
Більше того, у базі податкових знань («ЗІР») (підкатегорія 103.4) міститься однозначна позиція - ПДФО підлягає сплаті до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень (будівель) в різних регіонах України, в яких працюють наймані працівники такого суб’єкта господарювання, незважаючи на відсутність у такого суб’єкта господарювання відокремлених структурних підрозділів.
Також, відповідно до «ЗІР» (підкатегорія 103.26) податківці принагідно нагадують, що у разі сплати податку на доходи фізичних осіб і подання витягів форми № 1ДФ за місцезнаходженням юридичної особи, а не за місцем знаходження відокремлених підрозділів, до податкового агенту застосовується фінансова й адміністративна відповідальність і нараховується пеня, а саме:
(1) у розмірі 25% (50%, 75% залежно від кількості порушень протягом 1095 днів) суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету відповідно до п. 127.1 ПКУ;
(2) від 34 до 51 грн на посадових осіб підприємств, установ і організацій відповідно до ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак така однозначна позиція фіскалів не підтримується судовою практикою.
Якщо платник податків в силу положень ст. 168 ПКУ зобов’язаний сплачувати до місцевого бюджету ПДФО та ВЗ (не основним місцем обліку), однак сплачує за основним, то відповідальність передбачена ст. 127 ПКУ не може бути застосована, оскільки всі сплачені податки і збори (обов′язкові платежі) зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів (Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду 12.12.2017 № 821/1279/17, переглянута в касаційному порядку, підтримано позицію платника).
Загалом, слід очікувати хвилі штрафних санкцій за неподання 17-ОПП та 20-ОПП за місця зберігання, продажу пального з огляду на літні податкові нововведення, а тому краще попередити штраф в 170 грн. (чи 510 грн.), подавши відповідну заяву, аніж потім будувати «хитрі» податкові конструкції в судах, витрачаючи часові та матеріальні ресурси своїх клієнтів.
Маєте запитання?
Немає коментарів:
Дописати коментар