вівторок, 14 березня 2017 р.

Немає доходу у самозайнятої особи або підприємців на загальній системі оподаткування

З 1 січня 2017 року набули чинності чергові зміни в ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", яким, зокрема, передбачено, що самозайняті особи, платники податків на загальній системі оподаткування зобов'язані сплачувати ЄСВ не менше з бази - мінімальної заробітної плати.



1. «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування особою, яка є найманим працівником та одночасно зареєстрована в ДПІ як особа, що провадить незалежну професійну діяльність», лист ДФС України від 01.03.2017 №2973/Б/99-99-13-02-03-14

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула Ваші звернення ….щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) особою, яка є найманим працівником та одночасно зареєстрована в ДПІ як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Крім того, п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов’язаний».
Тобто, у разі, якщо платником єдиного внеску – особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої   ст. 7 Закону № 2464).
Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний  внесок (п. 1 частини другої
ст. 6 Закону № 2464).
Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для зазначених категорій платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Єдиний  внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).
Враховуючи наведене, з 1 січня 2017 року особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов’язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність трудових відносин з  роботодавцем. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

 Перший заступник Голови  С.В. Білан



2. «Щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування фізичною особою – підприємцем», лист ДФС України від 03.03.2017 № 3064/Г/99-99-13-02-03-14

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) фізичною особою – підприємцем та повідомляє.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Базу нарахування єдиного внеску для зазначеної категорії платників визначено ст. 7 Закону № 2464.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов’язаний».
Тобто у разі, якщо платниками єдиного внеску – фізичними особами – підприємцями (крім, тих які обрали спрощену систему оподаткування) не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).
Враховуючи наведене, з 1 січня 2017 року якщо фізичні особи – підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) не отримують дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від своєї діяльності вони зобов’язані визначити базу нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.


Перший заступник Голови С.В. Білан





#трудові_спори, #податковий_адвокат, #оскарження_звільнення, #господарські_спори, #стягнення_заборгованості, #стягнення_інфляційних, #житловиселення, #АБвласоваВектор, #сімейніспори, #АдвокатськебюроВектор, #familylaw, #аліменти, #податковий_адвокат, #АБвласоваВектор, #фіктивне_підприємство, #фіктивність,  #порушення_постачальником_податкового_законодавства,

Немає коментарів: