Тривалість робочого тижня

Коментар для сайту "24"

На даний час чинне українське законодавство передбачає, що щотижнева тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин (ст. 50 Кодексу законів про працю України).

Для працівників може встановлюватися п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (тривалість робочого дня не може перевищувати 8 годин), шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (тривалість робочого дня не може перевищувати 7 годин), або на безперервно діючих підприємства діє підсумковий облік робочого часу.

Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні, і при цьому напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

Таким чином, якщо взяти законодавчо визначену тривалість робочого дня, то виходить, що в середньому при п’ятиденному робочому тижні працівник відпрацьовує приблизно 7 годин 40 хвилин, а при шестиденному – трошки більше, аніж 6,5 годин. Тобто не так вже українці багато перепрацьовують в порівнянні з пересічним фіном, для якого встановлений 6 годинний робочий день.

Слід звернути увагу на те, що в Україні роботодавець вправі встановлювати неповний робочий день на підприємстві, що означає, що оплата праці здійснюватиметься за фактично відпрацьовані години, а відпрацьовані понад встановлені законодавчі обмеження години вважаються понаднормованими і за них доведеться заплатити в подвійному розмірі, як це передбачено положеннями ст. 106 КЗпП України. Встановлення режиму неповного робочого часу можливе  з ініціативи роботодавця тільки в разі додержання процедури попередження працівників про перехід на неповний робочий час з попередженням про це не менше, аніж як з два місяці, а впродовж цих двох місяців роботодавець змушений буде продовжувати сплачувати заробітну плату як за повний робочий день, правда, якщо відбуватиметься простій не з вини працівника впродовж цих двох місяців, то все одно доведеться сплачувати не менше 2/3 «звичайної» зарплати (ст. 113 КЗпП України).  

На практиці цілком реально виникають ситуації, коли накази про перехід на неповний робочий час були підписані нібито як два місяці назад, з якими працівники були ознайомлені нібито також два місяці назад, хоча фактично все відбувається сьогодні. Формально в цьому випадку порушень жодних немає,  оскільки законодавством поки що не передбачено обов’язку роботодавця попереджати державні органи про запровадження неповного робочого часу на підприємстві.

Якщо виходити з того, що працівник отримував мінімальну заробітну плату, то у зв’язку зі збільшенням її вдвічі, підприємства скоротять тривалість робочого часу пропорційно збільшенню мінімальної заробітної плати, але єдиний соціальний внесок в розмірі 22% все одно доведеться сплачувати з розміру збільшеної заробітної плати, а не фактично отриманої працівником, проте це правило не стосується сумісників, для яких єдиний соціальний внесок розраховуватиметься з фактично відпрацьованого часу.

Космічні штрафи в сфері праці, зокрема, за оформлення працівника на умовах неповного робочого дня, хоча фактично виконуватиметься робота на умовах повного робочого дня – в розмірі 30 мінімальних заробітних плат (96 тис. грн.), є благодатним підґрунтям для врегулювання конфліктних ситуацій між контролерами та роботодавцями в неформальний спосіб без сплати будь-яких штрафних санкцій.

Власов Євген

юрист

0678624417

#трудові_спори, #податковий_адвокат, #оскарження_звільнення, #господарські_спори, #стягнення_заборгованості, #стягнення_інфляційних, #житловиселення, #АБвласоваВектор, #сімейніспори, #АдвокатськебюроВектор, #familylaw, #аліменти, #податковий_адвокат, #АБвласоваВектор, #фіктивне_підприємство, #фіктивність,  #порушення_постачальником_податкового_законодавства,