пʼятницю, 22 січня 2016 р.

Безнадійна заборгованість? Податкова думає по-іншому!

Визначення поняття «безнадійна заборгованість».


14.1.11. безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов'язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
Безнадійна заборгованість - заборгованість, стосовно якої є впевненість про її неповернення боржником, або заборгованість, за якою минув строк позовної давності;



Порядок врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості до 01.01.2015 року.

Цілком реально, що оскільки податкові перевірки охоплюють 3 роки, фіскальні ревізори будуть перевіряти і те, якщо була списана безнадійна заборгованість до січня 2015 року.

Згідно з п. 159.1 ст. 159 ПК України  (редакція ПК України чинна станом на 31.12.2014 року) платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). 



Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;
б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).
Одночасно платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого п. 159.1 ст. 159 ПК України зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.
Якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує (відновлює) витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Водночас продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до підпункту 159.1.1 цього пункту збільшує доходи на суму заборгованості (її частини) за такі товари, роботи, послуги, погашену покупцем, та збільшує витрати на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі погашеної заборгованості) цих товарів, робіт, послуг за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Отже, заборгованість, маючи ознаки безнадійної, що визначені в п. 14.1.11 ПК України, може бути врегульована (зменшено дохід та витрати на собівартість таких витрат) за умови подачі позову до боржника.
У такому випадку платник податків-продавець в силу положень п. 159.1.1 ст. 159 ПК України вправі зменшити дохід та витрати на собівартість таких витрат.
За умови задоволення позову платник податків-продавець збільшує доходи та відповідно витрати за наслідками того звітного податкового періоду, у якому покупець погашає заборгованість (її частину), в іншому випадку (часткове задоволення, відмова в задоволенні позову) відновлює в обліку витрати, доходи.


Відповідальність.
Беручи до уваги судову практику та застосування ст. 159 ПК України (процедуру врегулювання сумнівної заборгованості), то податкові повідомлення-рішення в частині неправомірного зменшення доходу та витрат в контексті обліку безнадійної заборгованості, винесені відповідно до чинного законодавства, а дії платника податків є неправомірними, якщо заборгованість не відповідає ознакам, зазначеним в п. 14.1.11 ПК України та не недодержано процедури врегулювання сумнівної заборгованості.
***
Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками про порушення позивачем п.138.3абз. "г" п. п.138.10.6п.138.10ст.138, ст.159 Податкового кодексу України та завищення у рядку 06.4 податкової декларації про податок на прибуток підприємства "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" показників в сумі 8450690 грн., внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 1204194 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік в сумі 1845760 грн.
(Постанова  Полтавського окружного адміністративного суду у справі за № 816/3253/14 від 24.11.2014 року, Постанова ВСУ від 14.09.2015 року)
***
Заборгованість ТОВ "Асгард В" перед позивачем на загальну суму 447157,92 грн. підтверджено рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.09.2007 р. по справі N 8/406/07, в тому числі на дату винесення рішення залишилося несплаченого основного боргу 233500 грн. в тому числі ПДВ. Станом на 01.01.2012 р. залишилося несплаченого основного боргу 170500 грн., в т. ч. ПДВ 28416,67 грн.
<...>
Згідно з приписами п.п. 14.1.11 ПК України, "безнадійна заборгованість" - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Отже, враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області 27.03.2012 р. ТОВ "Асгард В" визнано банкрутом та ліквідовано, то на виконання норм абз. "г" п.п. 138.10.6 ПКУ, позивач мав право віднести до складу витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості, зокрема, 142083 грн. (170500-28416,67).
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про те, що висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток на суму 261030 грн. та завищення збитків на суму 563855 грн. є необґрунтованими та безпідставними, а тому, відповідно, й оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ, прийняті саме на підставі цих висновків є протиправними і підлягають скасуванню.
(Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду за № 814/1307/13-А від 22.10.2014 року)



юрист / lawyer
067 86 244 17




#трудові_спори, #податковий_адвокат, #оскарження_звільнення, #господарські_спори, #стягнення_заборгованості, #стягнення_інфляційних, #житловиселення, #АБвласоваВектор, #сімейніспори, #АдвокатськебюроВектор, #familylaw, #аліменти, #податковий_адвокат, #АБвласоваВектор, #фіктивне_підприємство, #фіктивність,  #порушення_постачальником_податкового_законодавства, 

6 коментарів:

Євген сказав...

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 17.12.2015 р. N 27022/6/99-99-19-02-02-15

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо віднесення банком заборгованості до категорії "безнадійної" і повідомляє.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Підпунктом 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 Кодексу визначено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають різниці, що виникають при формуванні резервів у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами МСФЗ з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 - 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до пп. 139.3.2 п. 139.3 ст. 139 Кодексу використання резерву у зв'язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, визначених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 цього пункту.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом (частина 2 пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу).

Отже, у разі використання резерву для списання активу, такий актив перевіряється на відповідність критеріям безнадійності, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та у разі їх невідповідності здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування згідно з частиною 2 пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу шляхом його збільшення на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає зазначеним ознакам.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Щодо застосування пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відносно заборгованості за зобов'язаннями, стосовно яких минув строк позовної давності

Відповідно до частини 1 ст. 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більшій тривалості порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦКУ). Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст. ст. 253 - 255 ЦКУ.

Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

Щодо застосування вимог пп. "ґ" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу стосовно простроченої понад 180 днів заборгованості особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство - для юридичних осіб

Євген сказав...

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено Законом України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343), відповідно до положень ст. 10 якого безспірними вимогами кредиторів вважаються грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з вимогами п. 3 ст. 10 Закону N 2343 справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, для визначення безнадійною, яка відповідає ознаці, встановленій абзацом "ґ" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, заборгованості юридичної особи, термін прострочення якої складає понад 180 днів, слід забезпечити дотримання одночасно таких вимог:

безспірність вимог відповідає вимогам Закону N 2343;

розмір таких вимог не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство;

відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення.

Для визначення розміру сукупних вимог може враховуватись сума заборгованості боржника за всіма договорами з таким боржником.

Щодо застосування вимог пп. "ґ" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу стосовно простроченої понад 180 днів заборгованості, яка для фізичних осіб не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб)

Таким чином, гранична межа заборгованості для фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців - у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб), яка підпадає під ознаку, визначену пп. "ґ" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, не перевищує половини показника мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році складає 609 гривень).

Враховуючи зазначене, безнадійною можна визнавати заборгованість у розмірі не більше мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство - для юридичних осіб, та 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік) - для фізичних осіб, за умови, що відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення.

Щодо застосування пп. "є" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу стосовно простроченої заборгованості фізичної або юридичної особи, не погашеної внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулює Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606).

Євген сказав...

Таким чином, прострочена заборгованість підпадає під ознаку безнадійної згідно з пп. "є" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, якщо дії щодо примусового стягнення майна боржника, у тому числі у порядку і на умовах, визначених Законом N 606, не призвели до повного погашення такої заборгованості.

Щодо застосування пп. "з" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу стосовно заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією

Відповідно до Закону N 2343 банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

У випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участі сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом (ст. 37 Закону N 2343).

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон N 755).

Згідно з положеннями ст. 33 Закону N 755 юридична особа припиняється в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, достатньою умовою для визнання заборгованості безнадійною відповідно до вимог пп. "з" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є наявність постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом, прийнятої у судовому засіданні за участі сторін, або припинення юридичної особи, що підтверджується записом у Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Євген сказав...

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 08.12.2015 р. N 11514/Г/99-99-19-02-02-14

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула електронне звернення щодо визнання заборгованості безнадійною і повідомляє.

Відповідно до пп. "є" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулює Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606).

Таким чином, прострочена заборгованість підпадає під ознаку безнадійної згідно з пп. "є" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, якщо дії щодо примусового стягнення майна боржника, у тому числі у порядку і на умовах, визначених Законом N 606, не призвели до повного погашення такої заборгованості.

Євген сказав...

Лист ГУ ДФС у м. Києві від 08.04.2016 № 8482/10/26-15-12-05-11Розділ: Консультації Для Юридичних Осіб

Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «_», щодо відображення безнадійної дебіторської заборгованості, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі – ПКУ), безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ПКУ, об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237 із змінами і доповненнями (далі – Наказ № 237).

Відповідно до п. 4 Наказу № 237, безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Євген сказав...


Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України від 6 листопада 1991 року № 1798-XII, із змінами і доповненнями (далі – ГПКУ), визначено порядок пред’явлення претензії підприємствами та організаціями, при порушенні їх майнових прав і законних інтересів.

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією (абз. 2 ст.6 ГПКУ).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, із змінами і доповненнями (далі – ЦКУ), позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою прав про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 264 ЦКУ, зокрема встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, у разі, якщо дебітор вчиняє дії, що свідчать про визнання свого боргу (підписання акту звірення взаємних розрахунків), то перебіг позовної давності переривається.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст.258 ЦКУ).

Враховуючи вищевикладене, у разі, якщо у підприємства рахується дебіторська заборгованість, то після закінчення терміну позовної давності або після банкрутства чи ліквідації боржника така заборгованість є безнадійною та підлягає списанню.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 36 ПКУ визначено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій може бути здійснена лише в межах податкової перевірки у відповідності до вимог ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Звертаємо увагу, що листи ГУ ДФС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.



Заступник начальника Е.М.Пруднікава