четвер, 5 березня 2015 р.

Плати за втрачений вантаж? А скільки?


Відповідь на запитання: «Як визначити вартість втраченого, пошкодженого вантажу», - доволі очевидна. Тим не менше практика диктує своє бачення проблеми, до того ж учасники перевезень (клієнти, експедитори, перевізники) у спірних питаннях майже завжди мають діаметрально протилежні позиції.
Чимало транспортних компаній в своїх стандартних договорах зазначають, що відшкодовуються лише реальні збитки (вартість втраченого, пошкодженого вантажу), усе інше (упущена вигода, штрафи третіх осіб, моральна шкода) відшкодуванню не підлягає.



Натомість, коли справа доходить до вирішення конкретної конфліктної ситуації, аби не втратити клієнта, перевізники та експедитори відшкодовують вартість виходячи з товарно-супровідних документів – видаткових накладних, інвойсів, тощо, - тобто беручи до уваги відпускні ціни на продукцію.
Фактично, перевізник відшкодовує і різницю між собівартістю продукції та ціною, за якою покупець купляє таку продукцію, тобто клієнту компенсується і упущена вигода.
Якщо у міжнародних автоперевезеннях питання розміру компенсацій чітко прописаний, то для внутрішніх – існують певні особливості та неузгодженості.
Відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року відшкодуванню підлягають:
-                 вартість пошкодженого, втраченого вантажу з урахуванням обмежень визначених Конвенцією (8,33 СПЗ за 1 кг брутто, якщо не було заявлено про реальну вартість та не сплачено за це відповідну надбавку),
-                 плата за перевезення,
-                 мито,  а також інші платежі, пов'язані з перевезенням  вантажу, цілком у випадку  втрати  всього  вантажу й у пропорції,  що відповідає розміру збитку,  при  частковій  втраті;
-                 інший  збиток відшкодуванню не підлягає.



Розмір відшкодування розраховується на підставі вартості вантажу в місці  і під час прийняття його для перевезення.
Вартість вантажу визначається  на  підставі  біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі  поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни,  на  підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.
Отже, ключовими моментами в цьому контексті є: визначення вартості вантажу за цінами в місці завантаження, відшкодування тільки реальних збитків.
У той же час внутрішнє транспортне законодавство в цьому аспекті підходить до проблеми визначення вартості втраченого вантажу дещо по-іншому.
Незважаючи на архаїчність Статуту автомобільного транспорту УРСР, даний нормативний акт чинний і досить часто суди беруть до уваги правові норми цього рудименту радянської епохи.
Так, автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, у таких розмірах:
а) за втрату або недостачу вантажу - в розмірі дійсної вартості втраченого або невистачаючого вантажу;
б) за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість;
в) за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижча його справжньої вартості.
Автотранспортні підприємства і організації поряд з відшкодуванням встановленого збитку, зв'язаного з втратою, недостачею, псуванням або пошкодженням вантажу, що перевозиться, повертають провізну плату, стягнену за перевезення втраченого, невистачаючого, зіпсованого або пошкодженого вантажу, якщо ця плата не входить в ціну вантажу.
Відповідно до п. 137 Статуту автотранспорту автотранспортне підприємство або організація відшкодовують вантажовідправнику (вантажоодержувачу) по претензіях вартість втрачених, невистачаючих, зіпсованих або пошкоджених вантажів на підставі рахунку вантажовідправника, а в тих випадках, коли розрахунки за вантаж через банк не провадяться, - на підставі іншого документа, який замінює рахунок.
У той же час згідно зі ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
-       у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
-       у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
-       у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Як відомо, на даний час «завдяки» надмірній турботі профільного транспортного міністерства, наприкінці 2013 року, були внесені зміни до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Ці нововведення, зокрема, торкнулися і форми, реквізитів товарно-транспортної накладної. Так, виходячи з положень п. 11.1. Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил перевезення. Фактично Міністерство інфраструктури України впровадило обов’язкову форму ТТН.  По суті, в останні декілька років транспортні організації працювали за розробленими самостійно ТТН з урахуванням вимог, які пред’являються до первинних бухгалтерських документів (ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а також своїх внутрішніх операційних моментів.
У нинішній формі ТТН, окрім іншого, повинна зазначатися інформація про вартість вантажу. На практиці, ці відомості або взагалі не вносяться, або робиться посилання на видаткові накладні та товарні специфікації. Слід зазначити, що водій перевізника ніякого відношення до супровідних документів на товар, крім транспортних, не має, а тому цілком слушним буде аргументація перевізника про те, що оскільки видаткові накладні взагалі не підписані водієм, тому розмір шкоди встановити неможливо.
Необхідно також розуміти і те, що підставою для притягнення перевізника до відповідальності за втрату / пошкодження вантажу є складання відповідного Акту, виходячи з приписів Глави 15 Правил перевезення. Записи в Акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.
Проте відповідно до п. 13.6. Правил перевезення у разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.
Отже, у випадку, коли в ТТН не зазначено вартості вантажу, складено відповідний Акт, то довести та встановити розмір нанесеної шкоди можливо лише за допомогою відповідної товарної експертизи.
У випадку, коли в ТТН буде зазначена вартість вантажу, то розмір компенсації буде розраховуватися саме з цих відомостей.
Такі висновки можна зробити виходячи з аналізу виключно Правил перевезення. Чим іноді і послуговуються «хитрі» перевізники, коли не зазначають в ТТН вартість вантажу.
Однак відповідно до ст. 623 ЦКУ збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Ні Цивільним, ні Господарським кодексами не визначено поняття «ринкова ціна». Проте згідно з п. 1.2 Методики визначення суми завданих замовниками збитків у разі недотримання ними вимог чинного законодавства під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженої рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 21 серпня 2007 р. № 01/12рш, ринковою є ціна, сформована під впливом попиту та пропозиції на товар, послугу, роботу в умовах конкурентного ринку.
Також визначення «ринкова вартість» наведене в Постанові КМУ від 10 вересня 2003 року за № 1440 «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Виходячи з роз’яснень ВСУ потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди (Постанова ВСУ від 27.03.1992  року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
А ось, відповідно до Роз'яснень ВГСУ від 29.05.2002 р. за № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»  згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Отже, озброївшись системним аналізом, який часто використовується суддями, то можна зробити наступний висновок: вартість втраченого / пошкодженого вантажу визначатиметься з урахуванням ринкових цін, які зазначені в рахунках, видаткових накладних вантажовідправника або ж в самій ТТН, а тому, перевізникам слід потурбуватися про наявність у себе копій рахунків, видаткових накладних на товар, щоб уникнути недобросовісності клієнтів під час визначення реальної вартості вантажу. 
юрист / lawyer
067 86 244 17




#трудові_спори, #податковий_адвокат, #оскарження_звільнення, #господарські_спори, #стягнення_заборгованості, #стягнення_інфляційних, #житловиселення, #АБвласоваВектор, #сімейніспори, #АдвокатськебюроВектор, #familylaw, #аліменти, #податковий_адвокат, #АБвласоваВектор, #фіктивне_підприємство, #фіктивність,  #порушення_постачальником_податкового_законодавства,

Немає коментарів: