Дещо про відповідальність працівника за розголошення комерційної таємниці

 | Правова допомога |  ЮК "Крапка" | Судовий захист |

У чинному Кодексі законів про працю поняття «комерційна таємниця» не визначене, що призводить до складнощів у створенні ефективної системи захисту комерції таємниці на підприємстві, попередженню витоку та відшкодуванню завданої шкоди.

Чимало іноземних компаній включають і в угоди з контрагентами, і в трудові договори (контракти) з працівниками певні застереження щодо використання комерційної таємниці. Безумовно, на Заході цьому компоненту комерційної діяльності приділяється достатньо уваги. Власне, сама практика та конкуренція диктує таку потребу, чого не скажеш про українські реалії.

Розголошення комерційної таємниці стане порушенням трудового законодавства лише у випадку, коли це буде закріплено в посадових інструкціях, трудових договорах з працівниками, правилах внутрішнього розпорядку, а також коли на підприємстві існує відповідні локальні документи (положення, політика, тощо) та створені для цього відповідні умови (матеріально-технічна база, програмне забезпечення).

Як наголошує ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Чимало випадків трапляється, коли роботодавець  комерційною таємницею «вважає» все, що пов’язано з підприємством та його діяльністю.

Проте, комерційній таємниці, притаманні  ознаки такі як інформаційність комерційної таємниці, конфіденційність, комерційна цінність, захищеність інформації, яка становить комерційну таємницю. Ці ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними (Рішення Кіровського районного суду Кіровоградської області від 09.04.2010 року, справа № 2-719/10).  

Перелік відомостей, що не становить комерційної таємниці наведений у Постанові КМУ від 09.08.1993 року за № 611:

-  установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

-  інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

-  дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

-  відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

-  документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

-  інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

-  документи про платоспроможність;

-  відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

-  відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

І тому, судова практика аналізує та визначає можливість віднесення тієї чи іншої інформації до комерційної таємниці відповідно до закону, відповідно до локальних внутрішніх документів на підприємстві, а вже потім – закріплення її особливого статусу для працівників та існування реальних умов використання.

Відповідно до  Постанови ВСУ   за № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»  під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Це означає, що нанесена шкода внаслідок розголошення комерційної таємниці працівником є немайновою.

Однак відповідно до положень ст. 130 КЗпП України відшкодовується лише пряма дійсна шкода, більше того, розмір нанесеної шкоди визначається згідно з фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Таким чином, трудове законодавство не передбачає можливості покладання на працівника матеріальної відповідальності за розголошення комерційної таємниці.

Натомість розголошення таємниці може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, за яке передбачена дисциплінарна відповідальність – догана, звільнення.

Тим не менше, якщо в контракті з керівником передбачити, що будь-яке розголошення комерційної таємниці є одноразовим грубим порушення трудових обов’язків, то це буде достатньою правовою підставою для звільнення згідно зі ст. 40 КЗпП України.

Чого не скажеш про «пересічного» працівника. Звільнити працівника за разове розголошення комерційної таємниці не можна.  Однак можна оголосити догану, а при повторному розголошенні, якщо звісно, попереднє дисциплінарне не було зняте чи погашене – звільнити за ст. 40 КЗпП України: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Однак при цьому слід враховувати, що працівник з доганою може не погоджуватися та оскаржити в судовому порядку впродовж 3 місяців, коли дізнався про порушення свого права.

Що стосується керівників підприємства, з якими допускається відповідно до чинного законодавства укладати контракти, то на них відповідно до умов контрактів може покладатися відповідальність не тільки за реальні збитки, але й за неодержаний підприємством прибуток (упущену вигоду), проте аж ніяк не за нанесення немайнової шкоди.

Всі питання з відшкодуванням немайнової шкоди, завданої працівником, повинні розглядатися відповідно до загальних положень цивільного законодавства, беручи до уваги загальні строки позовної давності – 3 роки, а за спростування недостовірної інформації – 1 рік.

Як відомо, розмір шкоди, факт нанесення шкоди, наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями та нанесеною шкодою доводить кредитором (постраждалою стороною).

Як визначено ст. 17 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням відповідних обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Згідно ст. 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Найбільшої проблема в спорах щодо відшкодування нанесеної шкоди внаслідок розголошення комерційної таємниці є:

-  визначення розмір нанесеної шкоди. Так, позивач у справі за № 1355/12 (Рішення  Соснівський районний суд м. Черкаси від 10.06.2013 року), аргументував свою позицію, таким чином, що розмір збитків відповідає розміру отриманого прибутку компанії-конкурента, якій було розголошено комерційну таємницю.

-  факт розголошення комерційної таємниці. Комерційна таємниця повинна бути унікальною та особливою, це значно спрощує доведення факту розголошення. У справі за №  2-2668/11 від  29 березня 2011 року суд прийшов до висновку, що незважаючи на те, що між колишнім працівником та роботодавцем була укладена угода про нерозголошення комерційної таємниці, і колишній працівник перейшов до конкурентів-роботодавця і нібито мав доступ до комерційної таємниці, проте немає правових підстав для задоволення позову про відшкодування шкоди: обидві сторони по справі є дистриб’юторами компанії Х, яка є офіційним представництвом компанії KG Verkaufsgesellschaft, а тому мають рівні права щодо використання захищених об’єктів інтелектуальної власності торгової марки  (Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.03.2011 року № 2-2668/11).

З огляду на проблеми з доведенням розміру шкоди доречним є застосування неустойки, замість відшкодування збитків на підставі ст. 624 ЦК України, передбачивши сплату штрафу  в угодах з працівником лише  за факт розголошення комерційної таємниці. Однак існує серед юристів й інша позиція, під «збитками» відповідно до ст. 22 ЦК України слід розуміти тільки реальні збитки та упущену вигоду (майнову шкоду), а тому положення ст. 624 ЦК України щодо встановлення неустойки за факт розголошення комерційної таємниці є неправомірним.

Тим не менше, основна проблема низької ефективності захисту комерційної таємниці – невеликий обсяг подібних справ та специфічність цивільного процесу та правової культури суддів загальної юрисдикції, натомість господарський процес має певні свої особливості в контексті захисту комерційної таємниці, що дає можливість реально претендувати на задоволення своїх позовних вимог.

Євген Власов / Евгений Власов / Eugene Vlasov










юрист / lawyer



067 86 244 17



#трудові_спори, #податковий_адвокат, #оскарження_звільнення, #господарські_спори, #стягнення_заборгованості, #стягнення_інфляційних, #житловиселення, #АБвласоваВектор, #сімейніспори, #АдвокатськебюроВектор, #familylaw, #аліменти, #податковий_адвокат, #АБвласоваВектор, #фіктивне_підприємство, #фіктивність,  #порушення_постачальником_податкового_законодавства,