ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 520/2239/21
адміністративне провадження № К/990/2626/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа № 520/2239/21
адміністративне провадження № К/990/2626/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (прийняту в складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.),
УСТАНОВИВ
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 ( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області ( ГУ ДПС у Харківській обл., відповідач, податковий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ( далі ППР) ГУ ДПС у Харківській обл. від 29.05.2020 №0062876-5706-2031 на суму сплати 8.583,86 грн., від 29.05.2020 №0062877-5706-2031 на суму сплати 550,84 грн., від 29.05.2020 №0062878-5706-2031 на суму сплати 2.595,61 грн., від 29.05.2020 №0062879-5706-2031 на суму сплати 467.830,86 грн., від 29.05.2020 №0062880-5706-2031 на суму сплати 69.308,31 грн., від 29.05.2020 №0062881-5706-2031 на суму сплати 82.316,60 грн., від 29.05.2020 №0062882-5706-2031 на суму сплати 24.578,97 грн., від 29.05.2020 №0062883-5705-2031 на суму сплати 8.880,14 грн., від 29.05.2020 №0062884-5706-2031 на суму сплати 125.732,49 грн., від 29.05.2020 №0062885-5706-2031 на суму сплати 83.517,38 грн., від 29.05.2020 №0062886-5706-2031 на суму сплати 4.248,11 грн., від 29.05.2020 №0062887-5706-2031 на суму сплати 6.534,92 грн., від 29.05.2020 №0062888-5706-2031 на суму сплати 72.931,52 грн., від 29.05.2020 №0062889- 5706-2031 на суму сплати 807.153,14 грн., від 29.05.2020 №0062890-5706-2031 на суму сплати 1.068,29 грн., від 29.05.2020 №0062891-5706-2031 на суму сплати 25.138,15 грн..
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про відсутність
обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки, за оскарженими рішеннями контролюючого органу, оскільки будівлі
використовуються для цілей забезпечення діяльності виробництва
залізобетонних виробів для будівництва, відносяться до будівель
промисловості, а тому за п.п."є" п.п.262.2.2 п.262.2 ст.266 Податкового
кодексу України, не є об`єктом оподаткування.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправними та скасовано ППР ГУ ДПС у Харківській обл. від 29.05.2020 №0062876-5706-2031 на суму сплати 7.725,47 грн., від 29.05.2020 №0062877-5706-2031 на суму сплати 495,76 грн., від 29.05.2020 №0062878-5706-2031 на суму сплати 2.336,05 грн., від 29.05.2020 №0062879-5706-2031 на суму сплати 421.047,77 грн., від 29.05.2020 №0062881-5706-2031 на суму сплати 74.084,40 грн., від 29.05.2020 №0062882-5706-2031 на суму сплати 22.121,07 грн., від 29.05.2020 №0062883-5705-2031 на суму сплати 7.992,13 грн., від 29.05.2020 №0062884-5706-2031 на суму сплати 113.159,24 грн., від 29.05.2020 №0062886-5706-2031 на суму сплати 3.823,30 грн., від 29.05.2020 №0062887-5706-2031 на суму сплати 5.881,43 грн., від 29.05.2020 №0062888-5706-2031 на суму сплати 65.638,37 грн., від 29.05.2020 №0062890-5706-2031 на суму сплати 961,46 грн., від 29.05.2020 №0062891-5706-2031 на суму сплати 22.624,33 грн.
3.2. У задоволені решти позовних вимог було відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган у спірних правовідносинах частково не дотримався вимог частини другої статті 19 Конституції України, оскільки помилково кваліфікував нежитлову власність позивача у якості об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1,00% як до будівель готельних, офісних, торгівельних за Об`єктом № 1, попри те, що до вказаних будівель повинна застосовуватися ставка податку як для інших будівель - 0,1 відсоток.
4.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що комплекси нежитлових будівель і споруд виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_1 (тобто Об`єкт №1); а також за адресою: АДРЕСА_2 (тобто Об`єкт №2) ; АДРЕСА_2 (Об`єкт №3) використовуються у господарській діяльності іншими особами, а не позивачем у цій справі - ОСОБА_2 , що виключає можливість застосування податкової пільги у даному випадку.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №520/2239/21 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/2239/21 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1,3,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Так, позивач зазначає, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права, а саме пп. 4.1,4 п. 4.1 ст. 4, п. п. 1 п. З ст. 12, п. 56.21 ст. 56, пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266, пп.1 п.5 статті 266 ПК України - неправильно та без урахування висновків Верховного суду, які прийняті в подібних правовідносинах, зокрема, в постановах від 17.02.2020 р. у справі №820/3556/17, від 24.03.2020 р. у справі №280/5332/18, від 30.03.2020 у справі №814/1469/18, що є підставою для касаційного оскарження у відповідності до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
7.1. ОСОБА_1 уважає, що судом безпідставно до спірних правовідносин не застосовано положення п.п. 266.2.2. п.266.2 статті 266 ПК України виходячи з того, що належні йому на праві приватної власності будівлі використовуються у господарській діяльності іншими особами. Указав, що спірні будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 , є виробничим будинками, які належать до будівель промисловості, що і не заперечувалось відповідачем. Указав, що будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 передані у безоплатне тимчасове користування ФОП ОСОБА_3 , для ведення господарської діяльності з виготовлення залізобетонних виробів для будівництва, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Будівлі, що знаходяться за адесою: АДРЕСА_2 передано за договором оренди від 01.12.2017 № 1 ПАТ «Бетонікс», який використовує їх для виробництва залізобетонних виробів для будівництва, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Позивач акцентує, об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 становлять у сукупності єдиний комплекс (кожен окремо), який призначений для здійснення господарської діяльності для виробництва залізобетонних виробів для будівництва, фактично переданий та використовується ФОП ОСОБА_3 саме за функціональним призначенням вказаних нежитлових будівель.
За таких обставин, вищевказані об`єкти нерухомого майна належать до будівель промисловості та використовуються безпосередньо за їх функціональним призначенням - для виробництва залізобетонних виробів для будівництва.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, підпункт «є» п.п 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України в редакції Закону № 466-ІХ від 16.01.2020 був викладений в наступній редакції: «є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Р КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку». Указані зміни набули чинності 25.05.2020 р. Тобто з наведеного вбачається, що з 25.05.2020 р. підпункт «є» п.п 266,2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України не може застосовуватися у разі здавання будівель промисловості фізичними особами в оренду, лізинг чи позичку, до 25.05.2020 р. таких обмежень не існувало.
7.2. Щодо підстав на касаційне оскарження згідно п. 3 ч.4 статті 328 КАС України, скаржник указує, що на час звернення з касаційною скаргою наразі відсутній і правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, зокрема, норми підпункту 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України у взаємозв`язку із нормами п.п. 14.1.129-1 ст. 14 ПК України у подібних правовідносинах стосовно ставок податку на нерухоме майно в розмірі « 0%», встановлених органами місцевого самоврядування до окремих об`єктів нерухомості та оподаткуванні таких об`єктів нерухомості саме за ставкою « 0%».
Таким чином, судами попередніх інстанції норми підпункту 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України у взаємозв`язку із нормами п.п. 14.1.129-1 ст. 14 ПК України були застосовані неправильно, що призвело до ухвалення незаконних та необгрунтованих рішень по даній справі.
8. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
9. 17 лютого 2022 року справа №520/2239/21 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. 01.02.2018 ОСОБА_1 за договором дарування № 223 набув право власності на комплекс із 13 будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля виробничий будинок «склад цементу літ. «Л-1», загальною площею 205,7 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «прохідна» літ. «Т-1», загальною площею 25,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «трансформаторна підстанція» літ. «Р-1», загальною площею 62,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «адміністративний корпус» літ. «П-3», загальною площею 3013 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «виробничий корпус» літ. «Ж-1», загальною площею 11210,9 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «лісопильний цех» літ. «Ш-1», загальною площею 589 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «склад наповнювачів» літ. «М-1», загальною площею 602,4 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «столярний цех» літ. «Ю-3», загальною площею 1972,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «бетонозмішувальний вузол» літ. «Н-7», загальною площею 1747,7 кв.м.;нежитлова будівля виробничий будинок «автомобільні терези 30 тон літ. «И-1», загальною площею 13,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «сушильне відділення» літ. «Щ-1», загальною площею 156,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «прохідна №1» літ. «С-1», загальною площею 101,8 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «компресорна станція» літ. « 0-1», загальною площею 589 кв.м. (далі - Об`єкт №1).
11. 01.02.2018 за позивачем зареєстровано право власності на Об`єкт №1, що підтверджується відомостями витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№ 112563228; 112572131; 112571134; 112570531; 112552656; 112536788; 112565604; 112544809; 112567560;112569797; 112558939; 112571666; 112568875.
12. 17.11.2017 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №2972 набув право власності на об`єкти нерухомості в смт. Нова Водолага, Харківської області, а саме: комплекс будівель і споруд загальною площею 25 789,7 кв. м., що знаходиться за адресою: смт. Нова Водолага, Харківської області, який складається з наступних об`єктів: центральна прохідна з ґанком (ліва) літ. «Б»; будівля головного корпусу літ. «Р»; насосна літ. «р»; БСУ, літ. «р1»; прохідна (північна) літ. «І»; будівля котельні з прибудовами літ. «Л»; прибудова літ. «л 1»; прибудова літ. «л2»; прибудова літ. «л3»; РМЦ літ. «М»; битові приміщення літ. «м2»; компресорна літ. «Ю»; матеріальний склад літ. «К»; навіс літ. «к1»; прибудова літ. «к2»; ворота літ. «к3»; огорожа літ. «к4»; склад цементу літ. «П»; розширитель складу підвал літ. «ПІ»; навіс літ. «п»; склад інертних літ. «Т»; бункер розвантаження вагонів літ. «т»; пульт керування літ. «т1»; дробівка щебеню літ. «т2»; трьохбункерний та підштабельний коридори літ. «Т1»; битова літ. «У»; відділ головного енергетика літ. «Н»; столова літ. «Н1»; погріб літ. «Н2»; тамбур літ. «Н3»; ганок літ. «Н4»; котельня літ. «Н5»; гараж літ. «О»; адміністративно-побутовий комплекс літ. «С»; котельня літ. «с»; тамбур літ. «с1»; КНС літ. «N»; склад готової продукції літ. «Ч»; ганок літ. «ч»; споруди складу готової продукції літ. «ч1» (далі - Об`єкт №2);
13. 17.11.2017 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №2970 набув право власності на об`єкти нерухомості - нежитлова будівля (інженерний корпус з котельнею) загальною площею 2 668,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 яка складається з наступних об`єктів: інженерний корпус літ. «Г-4»; котельня літ. «г»; ганок з навісом літ. «г1» (далі - Об`єкт №3);
14. 17.11.2017 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №2977 набув право власності на об`єкт нерухомості - будинок (дитячий садок-яслі «Сонечко») з надвірними будівлями загальною площею 2 214,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , який складається з наступних об`єктів: основна будівля літ. А-2, підвал літ. «а», ганки літ. «а1-а10», об`єкт незавершеного будівництва готовністю 30 (тридцять) відсотків літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «Н», хвіртка літ. «N», ворота літ. «N1», ворота літ. «N2», огорожа літ. «N3», огорожа літ. «N4»(Об`єкт №4), що підтверджується витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2017 р. № 104251830, від 20.11.2017 р. № 104320629 і від 17.11.2017 р. № 104251181 (далі - Об`єкт №4).
15. 29.05.2020 ГУ ДПС у Харківській обл.. винесено ППР про визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на загальну суму 1.790.969,19грн.: №0062876-5706-2031 на суму сплати - 8.583,86 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 205.70 кв.м.; №0062877-5706-2031 на суму сплати - 550,84 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 13.20 кв.м.; №0062878-5706-2031 на суму сплати - 2.595,61 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 62.20 кв.м.; №0062879-5706-2031 на суму сплати - 467.830,86 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 210,90 кв.м.; №0062880-5706-2031 на суму сплати - 69.308,31 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , площею 2214.50 кв.м.; №0062881-5706-2031 на суму сплати - 82.316,60 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ,, площею 1972,60 кв.м.; №0062882-5706-2031 на суму сплати - 24.578,97 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 589,00 кв.м.; №0062883-5706-2031 на суму сплати - 8.880,14 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 212,80 кв.м.; №0062884-5706-2031 на суму сплати - 125.732,49 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3013,00 кв.м.; №0062885-5706-2031 на суму сплати - 83.517,38 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 2668,50 кв.м.; №0062886-5706-2031 на суму сплати - 4.248,11 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 101,80 кв.м.; №0062887-5706-2031 на суму сплати - 6 534,92 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 156,60 кв.м.; №0062888-5706-2031 на суму сплати - 72 931,52 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1747,70 кв.м.; №0062889-5706-2031 на суму сплати - 807.153,14 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 25789,70 кв.м.; №0062890-5706-2031 на суму сплати - 1.068,29 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 25,60 кв.м.; №0062891-5706-2031 на суму сплати - 25.138,15 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 602,40 кв.м.
16. 22.12.2020 за наслідком розгляду скарги позивача щодо вказаних ППР рішенням ДПС України №5640/К/99-00-06-02-04-09 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
17. Уважаючи вказані ППР протиправними позивач звернувся до суду з вимогою щодо їх скасування.
18. Суд звертає увагу на те, що касаційний перегляд здійснюється частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0062880-5706-2031від 29.05.2020, №0062885-5706-2031 від 29.05.2020 і №0062889-5706- 2031 від 29.05.2020.
V. Позиція Верховного Суду
19. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
23. Згідно п. 266.1, п. 266.2, п. 266.3 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.
24. Абзацом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України (нормою дійсною на час винесення податкового повідомлення-рішення) не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
25. Суди врахували, що для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.
26. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.
27. При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб`єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
28. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме - статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
29. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
30. Установлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку, пункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
31. Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
32. Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
33. Суд звертає увагу на те, що під час розгляду цієї справи необхідно встановити, чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).
34. Як з`ясували суди, належний позивачу на праві власності комплекс нежитлових приміщень переданий позивачем у 2018 році у безоплатне тимчасове користування ФОП ОСОБА_3 згідно з договором позички нежитлового приміщення з метою ведення господарської діяльності. Так, спірні приміщення використовуються ФОП ОСОБА_3 та ПАТ Бетонікс для виробництва залізобетонних конструкцій для будівництва. Однак доказів того, що саме позивач впродовж спірного податкового періоду використовував будівлю, оподаткування якої стосується спір, за функціональним призначенням не доведено.
35. Оскільки позивач у 2019 році не здійснював промислового виробництва з використанням спірних будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має.
36. Отже, за встановлених у справі обставин щодо невикористання позивачем спірних будівель в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, права на пільгу, передбачену пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач не має.
37. Та обставина, що спірні будівлі передані позивачем будівель в безоплатне тимчасове користування іншій особі з метою виробництва останньою залізобетонних конструкцій для будівництва, не звільняє позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі.
38. Так, питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівлі, яка, хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не використовується у виробничому процесі промислових підприємств, - отримало правову оцінку у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (справа №820/3556/17).
39. У подальшому висновки касаційного суду у справі №820/3556/17 були застосовані Верховним Судом у постановах: від 25 лютого 2020 року (справа №0940/1708/18); від 5 березня 2020 року (справа №825/1625/17), від 1 квітня 2020 року (справа №120/4261/18-а), від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 11 листопада 2020 року у справі №826/6647/17 тощо.
40. Стосовно посилань позивача на те, що для гаражу літ. «О» загальною площею 1859,0 кв.м органом місцевого самоврядування встановлено ставку податку в розмірі 0 відсотків, тобто площа вказаного гаражу в розмірі 1859,00 кв.м. повинна обліковуватися за ставкою в розмірі 0 відсотків, Суд зазначаєм наступне.
41. Так, згідно з Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 №1395 до (код 1242) для юридичних осіб та фізичних осіб застосовується ставка 0 %.
42. Однак згідно технічного паспорту Об`єкту № 2, до складу виробничого будинку - "гараж" літ. «О» входять наступні приміщення (гаражі, кладові, приймальня, кабінети, туалети, душові, учбові класи, коридори, побутові).
43. Отже, "гараж" відносно Об`єкту №2 є виключно текстуальним найменуванням об`єкту нерухомого майна, до складу якого входять зовсім інші за призначенням приміщення, що, в свою чергу, виключає застосування до цієї будівлі ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 0%.
44. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0062880-5706-2031від 29.05.2020, №0062885-5706-2031 від 29.05.2020 і №0062889-5706- 2031 від 29.05.2020, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.
45. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
46. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
VІ. Судові витрати
47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
48. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №520/2239/21-залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправними та скасовано ППР ГУ ДПС у Харківській обл. від 29.05.2020 №0062876-5706-2031 на суму сплати 7.725,47 грн., від 29.05.2020 №0062877-5706-2031 на суму сплати 495,76 грн., від 29.05.2020 №0062878-5706-2031 на суму сплати 2.336,05 грн., від 29.05.2020 №0062879-5706-2031 на суму сплати 421.047,77 грн., від 29.05.2020 №0062881-5706-2031 на суму сплати 74.084,40 грн., від 29.05.2020 №0062882-5706-2031 на суму сплати 22.121,07 грн., від 29.05.2020 №0062883-5705-2031 на суму сплати 7.992,13 грн., від 29.05.2020 №0062884-5706-2031 на суму сплати 113.159,24 грн., від 29.05.2020 №0062886-5706-2031 на суму сплати 3.823,30 грн., від 29.05.2020 №0062887-5706-2031 на суму сплати 5.881,43 грн., від 29.05.2020 №0062888-5706-2031 на суму сплати 65.638,37 грн., від 29.05.2020 №0062890-5706-2031 на суму сплати 961,46 грн., від 29.05.2020 №0062891-5706-2031 на суму сплати 22.624,33 грн.
3.2. У задоволені решти позовних вимог було відмовлено. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
4. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган у спірних правовідносинах частково не дотримався вимог частини другої статті 19 Конституції України, оскільки помилково кваліфікував нежитлову власність позивача у якості об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1,00% як до будівель готельних, офісних, торгівельних за Об`єктом № 1, попри те, що до вказаних будівель повинна застосовуватися ставка податку як для інших будівель - 0,1 відсоток.
4.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що комплекси нежитлових будівель і споруд виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_1 (тобто Об`єкт №1); а також за адресою: АДРЕСА_2 (тобто Об`єкт №2) ; АДРЕСА_2 (Об`єкт №3) використовуються у господарській діяльності іншими особами, а не позивачем у цій справі - ОСОБА_2 , що виключає можливість застосування податкової пільги у даному випадку.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №520/2239/21 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №520/2239/21 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1,3,4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Так, позивач зазначає, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права, а саме пп. 4.1,4 п. 4.1 ст. 4, п. п. 1 п. З ст. 12, п. 56.21 ст. 56, пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266, пп.1 п.5 статті 266 ПК України - неправильно та без урахування висновків Верховного суду, які прийняті в подібних правовідносинах, зокрема, в постановах від 17.02.2020 р. у справі №820/3556/17, від 24.03.2020 р. у справі №280/5332/18, від 30.03.2020 у справі №814/1469/18, що є підставою для касаційного оскарження у відповідності до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
7.1. ОСОБА_1 уважає, що судом безпідставно до спірних правовідносин не застосовано положення п.п. 266.2.2. п.266.2 статті 266 ПК України виходячи з того, що належні йому на праві приватної власності будівлі використовуються у господарській діяльності іншими особами. Указав, що спірні будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 , є виробничим будинками, які належать до будівель промисловості, що і не заперечувалось відповідачем. Указав, що будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 передані у безоплатне тимчасове користування ФОП ОСОБА_3 , для ведення господарської діяльності з виготовлення залізобетонних виробів для будівництва, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Будівлі, що знаходяться за адесою: АДРЕСА_2 передано за договором оренди від 01.12.2017 № 1 ПАТ «Бетонікс», який використовує їх для виробництва залізобетонних виробів для будівництва, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Позивач акцентує, об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 становлять у сукупності єдиний комплекс (кожен окремо), який призначений для здійснення господарської діяльності для виробництва залізобетонних виробів для будівництва, фактично переданий та використовується ФОП ОСОБА_3 саме за функціональним призначенням вказаних нежитлових будівель.
За таких обставин, вищевказані об`єкти нерухомого майна належать до будівель промисловості та використовуються безпосередньо за їх функціональним призначенням - для виробництва залізобетонних виробів для будівництва.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, підпункт «є» п.п 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України в редакції Закону № 466-ІХ від 16.01.2020 був викладений в наступній редакції: «є) будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-Р КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку». Указані зміни набули чинності 25.05.2020 р. Тобто з наведеного вбачається, що з 25.05.2020 р. підпункт «є» п.п 266,2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України не може застосовуватися у разі здавання будівель промисловості фізичними особами в оренду, лізинг чи позичку, до 25.05.2020 р. таких обмежень не існувало.
7.2. Щодо підстав на касаційне оскарження згідно п. 3 ч.4 статті 328 КАС України, скаржник указує, що на час звернення з касаційною скаргою наразі відсутній і правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права, зокрема, норми підпункту 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України у взаємозв`язку із нормами п.п. 14.1.129-1 ст. 14 ПК України у подібних правовідносинах стосовно ставок податку на нерухоме майно в розмірі « 0%», встановлених органами місцевого самоврядування до окремих об`єктів нерухомості та оподаткуванні таких об`єктів нерухомості саме за ставкою « 0%».
Таким чином, судами попередніх інстанції норми підпункту 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України у взаємозв`язку із нормами п.п. 14.1.129-1 ст. 14 ПК України були застосовані неправильно, що призвело до ухвалення незаконних та необгрунтованих рішень по даній справі.
8. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
9. 17 лютого 2022 року справа №520/2239/21 надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. 01.02.2018 ОСОБА_1 за договором дарування № 223 набув право власності на комплекс із 13 будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля виробничий будинок «склад цементу літ. «Л-1», загальною площею 205,7 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «прохідна» літ. «Т-1», загальною площею 25,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «трансформаторна підстанція» літ. «Р-1», загальною площею 62,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «адміністративний корпус» літ. «П-3», загальною площею 3013 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «виробничий корпус» літ. «Ж-1», загальною площею 11210,9 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «лісопильний цех» літ. «Ш-1», загальною площею 589 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «склад наповнювачів» літ. «М-1», загальною площею 602,4 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «столярний цех» літ. «Ю-3», загальною площею 1972,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «бетонозмішувальний вузол» літ. «Н-7», загальною площею 1747,7 кв.м.;нежитлова будівля виробничий будинок «автомобільні терези 30 тон літ. «И-1», загальною площею 13,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «сушильне відділення» літ. «Щ-1», загальною площею 156,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «прохідна №1» літ. «С-1», загальною площею 101,8 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок «компресорна станція» літ. « 0-1», загальною площею 589 кв.м. (далі - Об`єкт №1).
11. 01.02.2018 за позивачем зареєстровано право власності на Об`єкт №1, що підтверджується відомостями витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№ 112563228; 112572131; 112571134; 112570531; 112552656; 112536788; 112565604; 112544809; 112567560;112569797; 112558939; 112571666; 112568875.
12. 17.11.2017 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №2972 набув право власності на об`єкти нерухомості в смт. Нова Водолага, Харківської області, а саме: комплекс будівель і споруд загальною площею 25 789,7 кв. м., що знаходиться за адресою: смт. Нова Водолага, Харківської області, який складається з наступних об`єктів: центральна прохідна з ґанком (ліва) літ. «Б»; будівля головного корпусу літ. «Р»; насосна літ. «р»; БСУ, літ. «р1»; прохідна (північна) літ. «І»; будівля котельні з прибудовами літ. «Л»; прибудова літ. «л 1»; прибудова літ. «л2»; прибудова літ. «л3»; РМЦ літ. «М»; битові приміщення літ. «м2»; компресорна літ. «Ю»; матеріальний склад літ. «К»; навіс літ. «к1»; прибудова літ. «к2»; ворота літ. «к3»; огорожа літ. «к4»; склад цементу літ. «П»; розширитель складу підвал літ. «ПІ»; навіс літ. «п»; склад інертних літ. «Т»; бункер розвантаження вагонів літ. «т»; пульт керування літ. «т1»; дробівка щебеню літ. «т2»; трьохбункерний та підштабельний коридори літ. «Т1»; битова літ. «У»; відділ головного енергетика літ. «Н»; столова літ. «Н1»; погріб літ. «Н2»; тамбур літ. «Н3»; ганок літ. «Н4»; котельня літ. «Н5»; гараж літ. «О»; адміністративно-побутовий комплекс літ. «С»; котельня літ. «с»; тамбур літ. «с1»; КНС літ. «N»; склад готової продукції літ. «Ч»; ганок літ. «ч»; споруди складу готової продукції літ. «ч1» (далі - Об`єкт №2);
13. 17.11.2017 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №2970 набув право власності на об`єкти нерухомості - нежитлова будівля (інженерний корпус з котельнею) загальною площею 2 668,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 яка складається з наступних об`єктів: інженерний корпус літ. «Г-4»; котельня літ. «г»; ганок з навісом літ. «г1» (далі - Об`єкт №3);
14. 17.11.2017 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу №2977 набув право власності на об`єкт нерухомості - будинок (дитячий садок-яслі «Сонечко») з надвірними будівлями загальною площею 2 214,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , який складається з наступних об`єктів: основна будівля літ. А-2, підвал літ. «а», ганки літ. «а1-а10», об`єкт незавершеного будівництва готовністю 30 (тридцять) відсотків літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «Н», хвіртка літ. «N», ворота літ. «N1», ворота літ. «N2», огорожа літ. «N3», огорожа літ. «N4»(Об`єкт №4), що підтверджується витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2017 р. № 104251830, від 20.11.2017 р. № 104320629 і від 17.11.2017 р. № 104251181 (далі - Об`єкт №4).
15. 29.05.2020 ГУ ДПС у Харківській обл.. винесено ППР про визначення ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на загальну суму 1.790.969,19грн.: №0062876-5706-2031 на суму сплати - 8.583,86 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 205.70 кв.м.; №0062877-5706-2031 на суму сплати - 550,84 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 13.20 кв.м.; №0062878-5706-2031 на суму сплати - 2.595,61 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 62.20 кв.м.; №0062879-5706-2031 на суму сплати - 467.830,86 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 210,90 кв.м.; №0062880-5706-2031 на суму сплати - 69.308,31 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , площею 2214.50 кв.м.; №0062881-5706-2031 на суму сплати - 82.316,60 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ,, площею 1972,60 кв.м.; №0062882-5706-2031 на суму сплати - 24.578,97 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 589,00 кв.м.; №0062883-5706-2031 на суму сплати - 8.880,14 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 212,80 кв.м.; №0062884-5706-2031 на суму сплати - 125.732,49 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3013,00 кв.м.; №0062885-5706-2031 на суму сплати - 83.517,38 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 2668,50 кв.м.; №0062886-5706-2031 на суму сплати - 4.248,11 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 101,80 кв.м.; №0062887-5706-2031 на суму сплати - 6 534,92 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 156,60 кв.м.; №0062888-5706-2031 на суму сплати - 72 931,52 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1747,70 кв.м.; №0062889-5706-2031 на суму сплати - 807.153,14 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 25789,70 кв.м.; №0062890-5706-2031 на суму сплати - 1.068,29 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 25,60 кв.м.; №0062891-5706-2031 на суму сплати - 25.138,15 грн. за об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: . АДРЕСА_1 , площею 602,40 кв.м.
16. 22.12.2020 за наслідком розгляду скарги позивача щодо вказаних ППР рішенням ДПС України №5640/К/99-00-06-02-04-09 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
17. Уважаючи вказані ППР протиправними позивач звернувся до суду з вимогою щодо їх скасування.
18. Суд звертає увагу на те, що касаційний перегляд здійснюється частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0062880-5706-2031від 29.05.2020, №0062885-5706-2031 від 29.05.2020 і №0062889-5706- 2031 від 29.05.2020.
V. Позиція Верховного Суду
19. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
21. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
22. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
23. Згідно п. 266.1, п. 266.2, п. 266.3 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.
24. Абзацом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України (нормою дійсною на час винесення податкового повідомлення-рішення) не є об`єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
25. Суди врахували, що для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, підприємство повинне бути підприємством промисловості, класифікуватись за видом діяльності як промислове підприємство, також повинне використовувати будівлі, щодо яких існують спірні питання щодо їх оподаткування, безпосередньо для виробництва промислових товарів, використовувати у своїй діяльності.
26. Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.
27. При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб`єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
28. Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме - статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
29. Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
30. Установлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку, пункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
31. Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
32. Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
33. Суд звертає увагу на те, що під час розгляду цієї справи необхідно встановити, чи відносяться до будівель промисловості об`єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).
34. Як з`ясували суди, належний позивачу на праві власності комплекс нежитлових приміщень переданий позивачем у 2018 році у безоплатне тимчасове користування ФОП ОСОБА_3 згідно з договором позички нежитлового приміщення з метою ведення господарської діяльності. Так, спірні приміщення використовуються ФОП ОСОБА_3 та ПАТ Бетонікс для виробництва залізобетонних конструкцій для будівництва. Однак доказів того, що саме позивач впродовж спірного податкового періоду використовував будівлю, оподаткування якої стосується спір, за функціональним призначенням не доведено.
35. Оскільки позивач у 2019 році не здійснював промислового виробництва з використанням спірних будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має.
36. Отже, за встановлених у справі обставин щодо невикористання позивачем спірних будівель в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, права на пільгу, передбачену пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач не має.
37. Та обставина, що спірні будівлі передані позивачем будівель в безоплатне тимчасове користування іншій особі з метою виробництва останньою залізобетонних конструкцій для будівництва, не звільняє позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі.
38. Так, питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівлі, яка, хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не використовується у виробничому процесі промислових підприємств, - отримало правову оцінку у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (справа №820/3556/17).
39. У подальшому висновки касаційного суду у справі №820/3556/17 були застосовані Верховним Судом у постановах: від 25 лютого 2020 року (справа №0940/1708/18); від 5 березня 2020 року (справа №825/1625/17), від 1 квітня 2020 року (справа №120/4261/18-а), від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 11 листопада 2020 року у справі №826/6647/17 тощо.
40. Стосовно посилань позивача на те, що для гаражу літ. «О» загальною площею 1859,0 кв.м органом місцевого самоврядування встановлено ставку податку в розмірі 0 відсотків, тобто площа вказаного гаражу в розмірі 1859,00 кв.м. повинна обліковуватися за ставкою в розмірі 0 відсотків, Суд зазначаєм наступне.
41. Так, згідно з Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 №1395 до (код 1242) для юридичних осіб та фізичних осіб застосовується ставка 0 %.
42. Однак згідно технічного паспорту Об`єкту № 2, до складу виробничого будинку - "гараж" літ. «О» входять наступні приміщення (гаражі, кладові, приймальня, кабінети, туалети, душові, учбові класи, коридори, побутові).
43. Отже, "гараж" відносно Об`єкту №2 є виключно текстуальним найменуванням об`єкту нерухомого майна, до складу якого входять зовсім інші за призначенням приміщення, що, в свою чергу, виключає застосування до цієї будівлі ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 0%.
44. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0062880-5706-2031від 29.05.2020, №0062885-5706-2031 від 29.05.2020 і №0062889-5706- 2031 від 29.05.2020, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.
45. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
46. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
VІ. Судові витрати
47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
48. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №520/2239/21-залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко
Немає коментарів:
Дописати коментар